НЕДОПАКА Олександр Григорович

 Олександр Григорович Недопака

Наша громада славиться багатьма відомими людьми, які зробили значний внесок у розвиток України та  світу. Одним із них є архітектор Олександр Григорович  Недопака, наш земляк, що народився 13 грудня 1908 року,  в передмісті Іллінців, с. Голики Липовецького повіту Київської губернії. Він – українсько-марокканський, американський архітектор, інженер по будівництву та проектуванню.  

Батьки: Григорій Павлович Недопака (1875-1949) народився в селі Велика Растівка (Оратівщина) в родині землеробів. Як і сотні земляків, він був учасником російсько – японської війни 1904-1905 років.  Місце дислокації -  Харбін. Після війни навчався у Вінницькій державній професійній школі лікарів. Працював у місцевій  Голицькій лікарні фельдшером, де надавав майже всі лікарські послуги, приймав пологи у жінок. Маючи власний транспорт,  бричку і коней, саквояж з набором спеціальних медичних інструментів, ліки,  Г.П.Недопака часто виїздив на виклики до хворих.   Відгуки про Григорія  Недопаку ширились і поза межами міста. За професіоналізм у роботі  Григорій Павлович користувався великим авторитетом в мешканців Голиків та округи, що на той час свідчило про високий статус медичного працівника.

Зі спогадами  Ірини Юхимівни Рудник, 1913 р. н., з села Стрижаків, фельдшер Недопака  надавав їй фахову допомогу в 1940 р. після пологового ускладнення. Антоніна Карпівна Загородня, 1908 р.н., з села Паріївка згадувала, що одного з її братів теж врятував лікар Г.П.Недопака. Батько Карпо Гнатюк в знак вдячності за друге сина періодично носив лікарю свіже виловлену рибу.

 За спогадами онуки Г.П.Недопаки, Олени Федорівни Ходасєвич, з вторгненням німецьких окупантів у 1941 р.  Григорій Павлович наказав закопати два мішки ліків, боячись, щоб не конфіскували окупанти.

   Важкі повоєнні роки принесли розпал епідемії туберкульозу. Саме тоді фельдшер надавав одному із хворих чоловіків допомогу відсмоктуючи трубкою хворому рідину з легень. В результаті цього інфікувався небезпечною хворобою і  помер у 1949 році. Похоронений на православному кладовищі в м. Іллінці (за територією спорткомплексу).

Недопака Явдокія Філімонівна  (1882 – 1976). Народилась в селі Мала Растівка в родині Філімона Мельника, будівельника, фахівця з будівництва церков. Була домогосподаркою, виховувала семеро дітей.

   Олександр Недопака був третьою дитиною в багатодітній родині. Навчався в Іллінецькій п’ятирічній школі. В 1920 році вона стала Іллінецькою семирічною трудовою школою,  де нараховувалось понад 700 учнів (зараз Іллінецька загальноосвітня школа №1) шкільні роки майбутнього архітектора охоплювали 1915 – 1922 роки і слідували великим переломним моментом в історії України

   Лютнева, а потім Жовтнева революції 1917 року призвели до втягнення в боротьбу за владу в країні широких верств населення. В грудні 1917 в місті Іллінці теж  була встановлена радянська влада, яка була неміцною і проіснувала недовго. В березні 1918 року Україну окупували війська Німеччини, які привели до влади український уряд гетьмана Скоропадського. Він захищав інтереси приватних власників.

  За достроковий вихід з імперіалістичної війни Росія, згідно з Брестським миром дозволила Німеччині взяти на землях України зерно, сировинні ресурси, обладнання підприємств. Однак, фактично, окупанти грабували населення. В Іллінцях серед іншого вони забрали обладнання телеграфу. Для боротьби з окупантами в містечку був сформований партизанський загін чисельністю 40 чоловік.

  Влада гетьмана Скоропадського тривала до листопада 1918 року поки її не витіснила інша політична сила – Українська Народна Республіка – Директорія.   Більшість мешканців Іллінеччини підтримували свою українську владу, яка виражала  національні інтереси  корінного населення краю.

   У березні 1919 року Червона армія знову захопила наш край і силою зброї  утримувала своє правління.

   13 жовтня на території  Іллінеччини бійці Української галицької армії по лінії Дашів – Сабарів тримали оборону перед наступаючими білої армії Денікіна. Саме денікінці влаштували в Іллінцях єврейські погроми, коли загинули мирні жителі.

Серед таких складних подій проходило дитинство-юність та становлення особистості майбутнього архітектора.  Руйнування, підпали будівель стали одним з факторів, що спонукали юнака задуматись, які будівлі прикрасять міста в майбутньому.

       Наступні роки життя також були зовсім не легкими.

    Після навчання Олександр Недопака  вступає в Українську академію мистецтв, яка після реорганізацій стала у  1926 р. Київським художнім інститутом (1926).

    Далі - навчання до 1935 р. в Київському інженерно-будівельному інституті, заснованому на базі відділення фабрично-заводського і комунального будівництва Київського політехнічного інституту і архітектурного факультету Київського художнього інституту. Під час навчання він знайомиться з студенткою цього ж вузу Мариною Сергіївною  Погребінською і одружується  у 1934 р.

    Інтернаціональна  родина Марини Погребінської : батько - німець, мати – українка, сестри Ельза і Марта займалася вирощенням рослин в оранжереях на продаж (нині лівий берег Києва,  вулиця Л. Окіпної, територія готелю «Турист»).

З Мариною Сергіївною в Олександра Недопаки народився син Олексій (1936-2019). Дочка Олексія  Наталя – проектант архітектор.

   Після закінчення інституту починає працювати з інженером  В.І.Заболотним, пізніше з професором М. Шихоніним в архітектурно – художній майстерні. Микола Шихонін – (1882 – 1970)  київський архітектор, випускник інженерного інституту Санкт – Петербурга. Викладач, професор Київського будівельного технікуму, Київського та Дніпровського політехнічних  інститутів.

Микола Шихонін та Олександр Недопака

Автор архітектурних проектів будівель: Київської військової інженерної школи (1913 – 1918);  павільйону Українського друкарства (1913) ; Махоркової фабрики в Ромнах (1925); будинках державних установ в Києві на Хрещатику (1929 – 1931); Клубу харчовиків на Подолі (1929 – 1932); житлових будинків м. Києва. З 1950 р. проживав в Аргентині, там і похований.

Володимир Заболотний  (1898-1962) - доктор архітектури. Член і президент  Академії архітектури УРСР. Закінчив Київський художній інститут, проектував на Донбасі, в Дніпрі (проекти шкіл, житлових будинків), будинок Верховної Ради м. Київ. У працях, що відзначаються монументальністю та ясністю композицій використовує зразки народного будівництва, українські декоративно-орнаментальні мотиви. 1940-1941 р. – головний архітектор Києва, керівник архітектурного планування архітектури міста Києва.

 В 1933 році Володимир Гнатович Заболотний стає головним інженером «Громадянбудпроекту». Він заохочує молодого спеціаліста Недопаку до участі в конкурсі на реконструкцію будівлі Київського залізничного вокзалу, і в подальшому до проектування площі в Урядовому кварталі та урядових приміщень м. Києва.

Життя, в долі людей, вносить свої корективи, подружнє життя з першою дружиною не склалось. У 1940 році архітектор Недопака одружується вдруге і переїздить з другою дружиною Катериною Петрівною Астаф’євою у Владивосток. В цьому ж році народжується син Олександр.

У Владивостоці Олександр Недопака працює над Тихоокеанським проектом. Океанського військового санаторію зі схемами корпусів та головного приміщення. В 1941 році перед початком війни родина знову  повертається в Київ.

    22 червня Німеччина розпочала війну проти колишнього СРСР. 11 липня почались битви на ближчих підступах до Києва.  19 вересня 1941 року 37 армія захищаючи місто залишила  його і почала пробиватись із оточення. В той день в Київ вступили війська 6-ї німецької армії. Більше 70 днів продовжувалась оборона міста.

    У 1941 - 1943 р. в Дарницькому лісі, що біля Києва був створений  Дарницький концтабір, найбільший в Україні, де утримували десятки тисяч військовополонених та цивільного населення з міста. Протягом недовгого часу 1943 року архітектор Недопака перебував в засланні Дарницького концтабору, згодом змушений переїхати до Німеччини і примусово працювати на окупаційну владу.

   Закінчення війни зустрічає в зоні французької окупації. Приймає французьке підданство і отримує для сім’ї надійне страхове забезпечення з правом проживання у французьких колоніях (м. Інсбрук Австрія). Згодом переїздить в Марокко. Працює в Управлінні міського планування м. Касабланка 1957-1958р. Проектує і будує православний храм Успіння Божої матері.

   Після завершення контракту в Марокко Олександр Недопака в 1962 році переїздить на постійне місце проживання до США, місто Лейк Форест, штат Каліфорнія. Закінчує Гарвардський університет, працює на секретній роботі по плануванню та архітектурі.

                                      Брати і сестри

Олександр Недопака мав четверо сестер і троє братів.

Євдокія Григорівна Недопака (1904-1997). Навчалась в церковно-приходській школі, Іллінецькому сільськогосподарському технікумі, Ленінградському інституті прикладної зоології і фітопатології (1953).  Працювала старшим лаборантом-техніком  в лабораторіях ентомології  Дніпропетровського та Одеського науково-дослідних інститутів.

  В період ІІ Світової війни 20 липня 1941 р. призначена керівником по евакуації майна Одеського селекційно-генетичного інституту в Середню Азію, Ташкентську область, де й працювала в період війни.

  В 1944 році повернулась в м. Одесу і працювала там до 1953 р.

Нагороджена медаллю: «За доблестный труд в Великой Отечественной войне», знаком: «Отличник социалистического сельского хозяйства».

Віра Григорівна Недопака ( 1906-1996). Педагог, філолог, вчителька Іллінецької школи №1. Чоловік -  Михайло Цибулько, математик, фізик. Діти – Тетяна, Григорій.

Юрій Григорович Недопака (1911 -1976)  інженер по сільськогосподарській техніці МТС. Проживав в Тульчині. Діти – син Борис (1939 -2001)

Карло Григорович Недопака (1924-1981) учасник бойових дій ІІ Світової війни, танкіст, майор, замісник командира батальйону, перекладач. Закінчив Саратовське військове училище, військову службу проходив у Берліні. Проживав в місті Тальне Черкаської області з дружиною Валентиною. Діти -  Владислав 1951, Людмила 1957.

Надія Григорівна Недопака (1917-2000) навчалась в Харківському текстильному технікумі. Працювала на Житомирській трикотажній фабриці. Під час ІІ Світової війни брала участь в евакуації майна і обладнання в Махачкалу. Разом з чоловіком Федором виховали троє дітей Сергія (1948 -1992) Олену-1953 р., Віру 1954 р.н.

Недопака Ольга Григорівна (1919-1993) Педагог. Закінчила Немирівське педагогічне училище, шкільний відділ, Вінницький педагогічний інститут імені Михайла Коцюбинського, вчителька початкової школи, української мови та літератури. Працювала в Голицькій школі. У березні 1963 року обрана депутатом Голицької сільської ради 18 виборчого округу. Син – Віктор (1957-2002)

  Архітектурні роботи та проєкти:

1.Проєкт комплексу приміщень Польського педагогічного інституту (1934)

Автори проєкту ( В.І. Заболотний, В.Дюмін, Б.Ведерніков, О.Недопака)

2. Урядова площа, Київ. (1935). Конкурсний проєкт. Група архітекторів В.І.Заболотний, О.Г.Недопака, П.Г. Юрченко, Н.Б.Чмутина, О.І.Яцевич.

3. Проєкти будинків на урядовій площі в Києві

4. Проєкт морфологічного корпусу медінституту. М. Донецьк (1939-1945)

5. Типовий проєкт шкіл: №2, №73 м. Київ (1938); м. Миколаїв школа №25 (вулиця Защука); м.Дніпро, школа №2 (бульвар Батальйону Дніпро 1)

6. Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр «Гармонія»

    м. Кам’янське Дніпропетровська область.

7. Школа № 70 (1938) м. Київ вул. Ю.Ромодановського 10

8. Типовий проєкт школи №125 (1938) м. Київ

9. Міжшкільний навчально-виробничий комбінат Святошинського району м.Київ, вул. Ф.Пушкіної

10. Школа №25 м.Київ вул.Володимирська, 1 (1939)

11. Житловий будинок Київпромторгу, вул. В. Липинського

12.Перша премія  всесоюзного конкурсу на проєкт готелю, розміщений в урядовому кварталі (1939)

13. Проєкт лижної бази і трампліну на території Бабиного Яру Київ 1940 р.

14. Проєкт житлового будинку «Сталинского Жилстройкома» м. Київ

15. Проєкт будинку інституту ботаніки АН України

16. Проєкт будинку професури Інституту харчової промисловості (Соломенський район м.Київ)

6 жовтня 2022 року у Центр активності громадян Іллінецької міської мультимедійної бібліотеки відбулася презентація дослідницької роботи директора комунального закладу «Іллінецький краєзнавчий музей» міської ради  Вікторії Настич -  «Олександр Недопака - інженер, архітектор, художник».

Автор дослідження презентувала присутнім життєвий та трудовий шлях нашого земляка Олександра Недопаки. Також всі присутні могли оглянути виставку з фондової колекції Іллінецького краєзнавчого музею: архітектурні креслення, фотосвітлини, документальні матеріали, особисті речі родини.