Чи багато людей вважають, що люблять
свою роботу? Мабуть, ні , але я належу до інших. Так, люблю свою роботу, бо є в
ній дуже суттєва перевага порівняно з іншими (всі вже подумали про фінансову
сторону, але…) Моя робота дає можливість знайомитись з яскравими особистостями,
не тільки мені, а й обдаровувати інших таким багатством. Я працюю в міській
бібліотеці в чудовому творчому колективі, нас об’єднує дуже важлива мета: нести
людям позитив в наш непростий час, ми його знаходимо в книгах і в людях, яких
запрошуємо на гостину.
Нещодавно відбулась така гарна,
світла зустріч, яка вразила до глибини душі всіх присутніх. До нас завітала
іконописець. Впевнена, що це для багатьох стало просто відкриттям. Хто ж вона,
ця талановита людина? Тамара Колесник, багатьом відома як художник, чиї картини
неодноразово можна було бачити на численних виставках. Але кілька років тому
Тамара зрозуміла, що цього недостатньо, душа прагнула більшого. Як часто буває
в житті, випадковість зіграла роль, бо
побачила в інтернеті інформацію про школу іконописців, при Києво-Печерській Лаврі.
Це була доля, бо саме цього потребувала душа – долучитись до віри, до святинь,
того вічного, що тримає людство. Ось так колишня вчителька математики,
працівник банку стала навчатись мистецтву написання ікон. Чи був легкий обраний
шлях? Звичайно, ні, його залишали ті хто не був готовий до випробувань, але для
Тамари написання ікон виявилось і покликанням, і втіхою, і великим прагненням
творити для блага, для того, щоб людська душа оживала, коли бачила лики святих.
Усіх вразило, як Тамара розповідала про свою працю над іконами, які створила
нещодавно, як це важко фізично, але настільки захоплююче, що не відчуваєш плину
часу. У написанні ікон не може бути поспіху, потрібні знання з православ’я,
гарна підготовка, де шліфується майстерність, і Тамарі пощастило зустріти
видатних майстрів, які щиро ділились своїм. Слухаючи цю гарну, чарівну,
спокійну жінку, ми поринали в інший світ, світ мистецтва який любить обраних.
Ми вдивлялися в її ікони і бачили в них віру і силу, бо неодноразово звучало:
це дуже сильна ікона, а це моя улюблена, а це була навіяна в монастирі, де для
Тамари найкраща атмосфера для творчості. І наші душі світилися, всі присутні
якось притихли, задумались:комусь Бог дає талант, аби ділитись ним з іншими. Ми
сповна відчули це на зустрічі з такою людиною.
Ми
зрозуміли, що її підтримують рідні, друзі, Але чи достатньо цього? Ми
розуміємо: потрібна підтримка громади, меценатів, які допоможуть Тамарі
продовжувати таку важливу справу, аби її ікони прикрашали наші храми, а люди
мали змогу звертатись до Бога.
Зараз Тамара працює в Будинку школяра, навчатиме
мистецтву живопису дітей, впевнена, що зуміє зробити це чудово і відкрити для
нас нові таланти. Але їй дуже потрібна власна майстерня, де вона могла б
займатись своєю творчістю, де був би простір, світло і потрібна температура.
Думаю, що спільними зусиллями ми допоможемо нашій іллінчанці писати ікони,
малювати картини і вражати нас до глибини душі.
Немає коментарів:
Дописати коментар